Критерії діагностики ігрового розладу (лудоманії) DSM-5-TR (англ. Diagnostic and Statistical Manual of mental disorders, fifth edition – Діагностичний і статистичний посібник із психічних розладів 5-го видання) – використовується лікарями-психіатрами, психотерапевтами у США з 2013 року, нозологічна система, “номенклатура” розладів психіки.
Даний довідник визначає ігроманію як стійку і проблемну поведінкову модель, що пов’язана з азартними іграми, призводить до сильного стресу або погіршення стану.
Щоб відповідати діагнозу “ігровий розлад”, порушення ігрової поведінки мають протягом року відповідати щонайменше чотирьом із перелічених нижче критеріїв:
- Заклопотаність азартними іграми: часті спогади про минулий досвід азартних ігор, планування азартних ігор, вироблення стратегій фінансування азартних ігор.
- Необхідність грати зі збільшуваними сумами грошей або частішими ставками.
- Невдалі спроби зупинити або контролювати азартні ігри.
- Занепокоєння або дратівливість під час спроби кинути грати в азартні ігри: або такі ж реакція на поради близьких припинити робити ставки.
- Азартні ігри як засіб втечі від проблем або негативного настрою. Спроби регулювати психоемоційний стан за допомогою азарту схожі з алкогольною залежністю.
- Гонитва за втраченим. Спроби відігратися або відшкодувати збитки.
- Брехня, щоб приховати ступінь своєї участі в азартних іграх.
- Ставка під загрозу або втрата важливих можливостей. Витрачання для ставок тих коштів або майна, втрата яких може спричинити катастрофічні наслідки для роботи, освіти, особистого життя або стосунків із близькими та інших важливих сфер.
- Покладатися на фінансову допомогу інших.
- Вчинення незаконних дій для фінансування азартних ігор.