Для підтвердження або спростування алкогольної залежності використовують так само лабораторні тести. Найбільш інформативним і доступним вважається ферментативний (біомеханічний) спосіб об’єктивної діагностики алкогольної залежності. Він заснований на визначенні в сироватці крові трьох ферментів печінки: гаммаглутамінтранферази (ГГТ), аспартатамінотрансферази (АСТ) і аламінамінотрансферази (АЛТ). Отримані показники активності цих ферментів зіставляються з нормою.
Діагноз залежності від алкоголю встановлюється за ступенем відхилення зазначених ферментів від норми. Повторні, трьох чотириразові обстеження з інтервалом у два-три дні підвищують надійність встановлення діагнозу алкогольної залежності. У нормі концентрація ГГТ у крові становить для чоловіків 0,25-1,77 і для жінок 0,17-1,10 мккат/л; АСТ – 0,1-0,7 мкмоль/год. мл: АЛТ1 0,1-0,68 мкмоль/год. мл. Помірне збільшення, порівняно з нормою, сироваткової ГГТ, що знижується в періоди утримання від алкоголю, за нормальних рівнів активності АСТ і АЛТ свідчать про тривалу алкогольну інтоксикацію, яка передує обстеженню. При цьому може спостерігатися не різко виражена вегетативна симптоматика, що є також об’єктивною ознакою інтоксикації алкоголем. Такі зрушення біохімічних показників характерні для початкових етапів формування алкогольної залежності.
Подальше збільшення активності ГГТ (до 10 разів) і повільне її зниження в разі утримання від алкоголізації за нормального вмісту або незначного підвищення концентрації АСТ характерні для алкогольного абстинентного синдрому, що формується, тобто переходу до формування розгорнутих стадій алкогольної залежності. Максимальні показники активності ферментних систем печінки характерні для алкогольного абстинентного синдрому.
Таким чином, виявлені навіть при одноразовому дослідженні підвищені показники ГГТ у сироватці крові фізично здорової людини, яка не пред’являє скарг, можуть свідчити про формування алкогольної залежності. Водночас результати лабораторних досліджень не можуть і не повинні замінювати інформацію, одержувану в процесі збору анамнезу та огляду пацієнта.
Для виявлення зловживання алкоголем у пацієнтів можна вдатися до спеціальних опитувальників, анкет, в яких серед безлічі різних, здавалося б, не пов’язаних між собою питань, є приховані, за допомогою яких пацієнти мимоволі виявляють свою залежність від алкоголю;